Постанова ВСУ від 09.04.2026 року у справі №910/5249/25

Друк

Пошук

40

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Верховний Суд України

верховний суд україни ( ВСУ )

Історія справи

Постанова ВСУ від 09.04.2026 року у справі №910/5249/25
Постанова КГС ВП від 18.09.2025 року у справі №910/5249/25

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/5249/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О. О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" та товариства з обмеженою відповідальністю "Вардингс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025

у складі колегії суддів: Барсук М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

у справі № 910/5249/25

за позовом приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вардингс"

про захист ділової репутації та стягнення 20 000,00 грн,

за участю представників:

від позивача: Амірова Ю.В.,

від відповідача: Снісаренко Д.І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариства "Енергетичний завод "Енергетик" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вардингс", в якому просило суд:

1) визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик", інформацію:

- викладену ТОВ "Вардингс" в його заяві на адресу ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" від 11.07.2024 (вх. №1100096642 від 12.07.2024), заяві до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №15/81, клопотанні до господарського суду міста Києва від 09.09.2024 про долучення доказів у справі №910/7700/19 та клопотанні до господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/7700/19 такого змісту: "Отже, на сьогоднішній день кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" є 2 громадянина російської федерації"; "При детальному аналізі щодо вказаних вище осіб було також встановлено, що вони є позаштатними співробітниками ФСБ росії (в базі паспортів росії навпроти прізвищ цих осіб стоять відповідні прапорці, і будь-яка особа, яка спробує подивитись інформацію щодо них матиме проблеми від ФСБ). Вказана інформація може бути підтверджена службою безпеки ПрАТ ДТЕК Київські Електромережі";

- викладену ТОВ "Вардингс" в його апеляційній скарзі на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/7700/19 такого змісту: "Отже, на сьогоднішній день кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" є 2 громадянина російської федерації"; "При детальному аналізі щодо вказаних вище осіб було також встановлено, що вони є позаштатними співробітниками ФСБ росії (в базі паспортів росії навпроти прізвищ цих осіб стоять відповідні прапорці, і будь-яка особа, яка спробує подивитись інформацію щодо них матиме проблеми від ФСБ росії)"; "…ряд громадян росії за грошові кошти в розмірі від 100 000 - 500 000 доларів США незаконно отримують громадянство України, серед яких є ОСОБА_1 (у статті та відео помилково робиться посилання на іншу особу, яка має таке саме прізвище та проживає в тимчасово окупованому Криму)"; "Аналізуючи надані ТОВ "Вардингс" документи, та застосовуючи до відкритої інформації Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника можна припустити, що ані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (громадяни росії), та ані ОСОБА_4 не є кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" на 40%, а кінцевим бенефіціарним власником є ФСБ росії";

- викладену товариством з обмеженою відповідальністю "Вардингс" в його клопотанні до господарського суду м. Києва 08.01.2025 про долучення доказів у справі №910/7700/19, такого змісту: "При підготовці до розгляду справи були встановлені обставини, що кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" є ОСОБА_2 (громадяни російської федерації) та ОСОБА_3 (громадяни російської федерації)";

2) зобов`язати ТОВ "Вардингс" припинити поширення недостовірної інформації стосовно того, що кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетик" є 2 (два) громадянина російської федерації;

3) стягнути з ТОВ "Вардингс" на користь ПрАТ "Енергетик" 20 000,00 грн моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації, що принижує ділову репутацію останнього.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Вардингс" поширює недостовірну інформації про склад бенефіціарних власників ПрАТ "Енергетик" з метою дискредитації його діяльності, оскільки у складі акціонерів і бенефіціарних власників останнього відсутні юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація та громадянин російської федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у справі №910/5249/25 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" інформацію, викладену товариством з обмеженою відповідальністю "Вардингс":

- в заяві від 11.07.2024 (вх.№1100096642 від 12.07.2024) на адресу ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі", заяві до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №15/81, клопотанні до Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 про долучення доказів у справі №910/7700/19 та клопотанні до Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/7700/19 такого змісту: "Отже, на сьогоднішній день кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" є 2 громадянина Російської Федерації"; "При детальному аналізі щодо вказаних вище осіб було також встановлено, що вони є позаштатними співробітниками ФСБ Росії (в базі паспортів Росії навпроти прізвищ цих осіб стоять відповідні прапорці, і будь-яка особа, яка спробує подивитись інформацію щодо них матиме проблеми від ФСБ). Вказана інформація може бути підтверджена службою безпеки ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі";

- в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/7700/19 такого змісту: "Отже, на сьогоднішній день кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" є 2 громадянина Російської Федерації"; "При детальному аналізі щодо вказаних вище осіб було також встановлено, що вони є позаштатними співробітниками ФСБ Росії (в базі паспортів Росії навпроти прізвищ цих осіб стоять відповідні прапорці, і будь-яка особа, яка спробує подивитись інформацію щодо них матиме проблеми від ФСБ Росії)"; "...ряд громадян Росії за грошові кошти в розмірі від 100000 - 500 000 доларів США незаконно отримують громадянство України, серед яких є ОСОБА_1 (у статті та відео помилково робиться посилання на іншу особу, яка має таке саме прізвище та проживає в тимчасово окупованому Криму)"; "Аналізуючи надані ТОВ "Вардингс" документи, та застосовуючи до відкритої інформації Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника можна припустити, що ані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (громадяни Росії), та ані ОСОБА_4 не є кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" на 40%, а кінцевим бенефіціарним власником є ФСБ Росії";

- у клопотанні до Господарського суду міста Києва 08.01.2025 про долучення доказів у справі №910/7700/19, такого змісту: "При підготовці до розгляду справи були встановлені обставини, що кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний заводу "Енергетик" є ОСОБА_2 (громадяни Російської Федерації) та ОСОБА_3 (громадяни Російської Федерації)".

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вардингс" припинити поширення недостовірної інформації стосовно того, що кінцевими бенефіціарними власниками Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" є 2 (два) громадянина Російської Федерації.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вардингс" на користь Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" 6 056, 00 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що поширена відповідачем інформація, є недостовірною.

Відмовляючи у стягненні 20 000 грн моральної шкоди, суд першої інстанції вказав, що оскільки ПрАТ "Енергетик" не було доведено всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у справі № 910/5249/25 в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" та зобов`язання ТОВ «Вардингс» припинити поширення недостовірної інформації відмовлено повністю. Рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у справі № 910/5249/25 в частині відмови в стягненні 20 000,00 грн моральної шкоди залишено без змін.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що вся інформація, яку позивач просить спростувати у даній справі, була надана відповідачем в якості викладення своєї правової позиції у межах справ № 910/7700/19, № 15/81 шляхом подачі відповідних заяв, клопотань та доказів. Вказана у відповідних клопотаннях, заявах та листах інформація стосувалась предмету, підстав заявлених позовів і наданих доказів, була досліджена судами та відповідним доводам і доказам відповідача була надана правова оцінка при ухваленні судових рішень у справах № 910/7700/19 та № 15/81.

Водночас, у даній справі позивач фактично ініціює повторну оцінку судом доказів та позиції відповідача, які були надані останнім у межах вже розглянутих справ №910/7700/19 та № 15/81, що не допускається з огляду на передбачений процесуальним законодавством спеціальний порядок дослідження та оцінки наданих доказів і пояснень сторін під час розгляду справи по суті спору.

Таким чином апеляційний господарський суд дійшов висновку, що інформація, яку позивач просить визнати недостовірною, стосувалась підстав, предмету позову та поданих доказів у межах справ № 910/7700/19 та № 15/81, яким судами була надана правова оцінка при ухваленні рішень, що не може бути підставою для захисту ділової репутації позивача у даному випадку.

Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг

Приватне акціонерне товариство "Енергетичний завод "Енергетик" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у справі № 910/5249/25, в якій просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у справі №910/5249/25 залишити в силі.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, зокрема застосував норми про склад дифамаційного правопорушення без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у пункті 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 №1, та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.10.2023 №756/10624/21 (щодо способів захисту особистих немайнових прав на ділову репутацію), що є підставою для касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вардингс" також звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у справі № 910/5249/25, виклавши її в редакції постанови Касаційного господарського суду, у якій зазначити, що інформація, яка викладена ТОВ «Вардингс»:

- в заяві від 11.07.2024 (вх.№1100096642 від 12.07.2024) на адресу ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі», заяві до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №15/81, клопотанні до Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 про долучення доказів у справі №910/7700/19 та клопотанні до Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/7700/19 такого змісту: «Отже, на сьогоднішній день кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик» є 2 громадянина Російської Федерації»; «При детальному аналізі щодо вказаних вище осіб було також встановлено, що вони є позаштатними співробітниками ФСБ Росії (в базі паспортів Росії навпроти прізвищ цих осіб стоять відповідні прапорці, і будь-яка особа, яка спробує подивитись інформацію щодо них матиме проблеми від ФСБ). Вказана інформація може бути підтверджена службою безпеки ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі»;

- в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/7700/19 такого змісту: «Отже, на сьогоднішній день кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик» є 2 громадянина Російської Федерації»; «При детальному аналізі щодо вказаних вище осіб було також встановлено, що вони є позаштатними співробітниками ФСБ Росії (в базі паспортів Росії навпроти прізвищ цих осіб стоять відповідні прапорці, і будь-яка особа, яка спробує подивитись інформацію щодо них матиме проблеми від ФСБ Росії)»; «...ряд громадян Росії за грошові кошти в розмірі від 100000 - 500 000 доларів США незаконно отримують громадянство України, серед яких є ОСОБА_1 (у статті та відео помилково робиться посилання на іншу особу, яка має таке саме прізвище та проживає в тимчасово окупованому Криму)»; «Аналізуючи надані ТОВ «Вардингс» документи, та застосовуючи до відкритої інформації Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника можна припустити, що ані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (громадяни Росії), та ані ОСОБА_4 не є кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик» на 40%, а кінцевим бенефіціарним власником є ФСБ Росії»;- у клопотанні до Господарського суду міста Києва 08.01.2025 про долучення доказів у справі №910/7700/19, такого змісту: «При підготовці до розгляду справи були встановлені обставини, що кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ «Енергетичний заводу «Енергетик» є ОСОБА_2 (громадяни Російської Федерації) та ОСОБА_3 (громадяни Російської Федерації)», є достовірною.

Підставами касаційного оскарження постанови, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, скаржник визначає пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції, порушивши ст.ст. 94 та 277 ЦК України, проігнорував висновки, які викладені у п. 6.31, 6.32 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 (на думку ТОВ «Вардингс» правовідносини у межах даної справи є подібними правовідносинам у справі № 904/4494/18 в питанні щодо поширення та спростування інформації, яку позивач вважає недостовірною), не надавши оцінку поширеній ТОВ «Вардингс» інформації на предмет того, чи відповідає вона дійсності та чи порушує вона особисті немайнові права ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик». Якщо інформація ТОВ «Вардингс» відповідає дійсності, а відповідно не може порушувати немайнові права ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик», то суд апеляційної інстанції, використовуючи ст. 94 277 ЦК України , та висновки п. 6.31, 6.32 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 був зобов`язаний задовольнити апеляційну скаргу у зв`язку з дійсністю поширеної інформації.

Посилаючись на підставу касаційного оскарження, яка передбачена п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України ТОВ «Вардингс» зазначає, що для визначення КБВ в ситуації з ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик» (з огляду на те, що ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик» умисно не надає витяг з торгового реєстру Бельгії, або договір купівлі продажу майнових прав у ALCOR SECURITIES SA) підлягає застосуванню Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методології визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника».

Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанції порушили п. 5, 6, 12, 14, 16, 20, 21, 22 Постанови, не надавши оцінку фактам, що ОСОБА_3 є головою наглядової ради АТ «Космічні система» (юридична особа, яка має у власності 37 % акцій ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик»), є директором в бельгійській компанії ALCOR SECURITIES SA, де приймає обов`язкові до виконання на території України рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичних осіб, які перебувають у власності ALCOR SECURITIES SA. На сьогоднішній день відсутній висновок Верховного Суду про застосування Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методології визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника» та п. 5, 6, 12, 14, 16, 20, 21, 22 Постанови.

Також зазначає, що суддя господарського суду м. Києва ОСОБА_5 є прямо пов`язаним з громадянином РФ ОСОБА_3 (який принаймні офіційно до 2017 року був КБВ ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик», а за інформацією ТОВ «Вардингс» продовжує залишатись КБВ ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик» на сьогоднішній день). Вказаний зв`язок підтверджується одночасною участю громадянина РФ ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в ТОВ «Вестінвест», участь в АТ «Космічні системи» (юридична особа, яка контролює корпоративні права 2 інших юридичних осіб, які є власниками акцій ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик») через ТОВ «Вестінвест», участь в ТОВ «Вестінвест» разом з ОСОБА_6 , а також зв`язок з ОСОБА_6 через ОСОБА_7 , яка є засновником в ТОВ «Бюро інвестиційних технології» (де також засновником офіційно був, а за інформацією ТОВ «Вардингс» продовжує залишатись ОСОБА_3 ), а також є директором в ТОВ «Ю.Ф.». З огляду на можливий зв`язок судді господарського суду м. Києва ОСОБА_8 з суддею господарського суду м. Києва ОСОБА_5, а відповідно можливість небажання об`єктивно розглянути питання щодо зв`язку судді господарського суду м. Києва ОСОБА_5 з громадянами РФ ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у ТОВ «Вардингс» були підстави вважати, що в межах даної справи може мати місце, з огляду на вимоги ст. 35 ГПК України, відвід судді господарського суду м. Києва ОСОБА_8 від розгляду справи. Про що було складено відповідну заяву, яка була залишена без задоволення

Також скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції відмовлено у дослідженні: Витягу з Державного реєстру санкцій РНБО від 01.07.2025; Витягів з російського сайту https://checko.ru, якими зафіксовано зміни у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб РФ щодо РГО «МКПП», ВАТ «Карта Вітчизни» (правонаступник ВАТ «Товари Вітчизни»), ВАТ «Товари Вітчизни» від 01.07.2025; Витягів та аналітичних матеріалів щодо громадян РФ, які на сьогоднішній день є КБВ ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик» від 01.07.2025; Сертифікату про відсутність кінцевого бенефіціарного власника (UBO) у ALCOR SECURITIES SA з нотаріально засвідченим перекладом, від 23.05.2025; Витягу з протоколу позачергових загальних зборів ALCOR SECURITIES SA від березня 2013 року.

За твердженням відповідача, ТОВ «Вардингс» просило розглядати справу за правилами загального позовного провадження, в чому ТОВ «Вардингс» було відмовлено, чим відповідно було порушено ч. 4 ст. 250 ГПК України.

Також скаржник стверджує, що відповідач просив суд витребувати у Головного управління ДПС у м. Києві інформацію: про розмір офіційних доходів громадянина України ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 2005 до 2017 року. В задоволенні даного клопотання було відмовлено, чим було порушено ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Розгляд клопотань

ТОВ «Вардингс» у заяві про усунення недоліків касаційної скарги просить залучити до участі у справі у якості третьої особи Міністерство юстиції України, яке зобов`язати надати пояснення за результатами ознайомлення з матеріалами даної справи; залучити до участі у справі у якості третьої особи Службу безпеки України, яку зобов`язати надати пояснення за результатами ознайомлення з матеріалами даної справи; залучити до участі у справі у якості третьої особи Раду національної безпеки і оборони України, яку зобов`язати надати пояснення за результатами ознайомлення з матеріалами даної справи.

Розглянувши це клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Згідно з положеннями статті 300 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Приписами частини сьомої статті 301 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, наведені норми Господарського процесуального кодексу України унеможливлюють залучення до участі у справі третьої особи судом касаційної інстанції, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, зокрема, викладеним в ухвалах від 11.07.2019 у справі № 910/28188/14, від 07.04.2020 у справі № 910/11027/18. Таке залучення може бути здійснене, за наявності підстав для цього, судами попередніх інстанцій, які здійснюють розгляд справи із встановленням її обставин та оцінкою доказів у справі.

Враховуючи повноваження Верховного Суду, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вищевказаного клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб Міністерство юстиції України, Службу безпеки України та Раду національної безпеки і оборони України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача просить надати оцінку викладеним у даному відзиві фактам при прийнятті судового рішення та прийняти справедливе рішення у даній справі.

Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Позивач у позовній заяві зазначає, що з 2016 між ТОВ «Вардингс» та ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик» наявні спори щодо частини майна, яке належить позивачеві, а саме:

- справа №910/7700/19 за позовом ТОВ «Вардингс» до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик», про визнання недійсним договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та зобов`язання вчинити дії;

- справа №15/81 (910/390/24) за позовом ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик» до ТОВ «Вардингс», ДП «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод», ТОВ «Енергетичний завод «Енергетик» про визнання права власності та усунення перешкод у його здійсненні;

- справа № 15/81 за заявою ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик» до ТОВ «Вардингс», ДП «Виробниче об`єднання «Київський радіозавод», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорногор Лариси Віталіївни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - Міністерство економіки України, Фонд державного майна України про визнання недійсним результатів відкритих публічних торгів (аукціону) від 09.11.2016, оформлених протоколами №1, №2, №3.

Як вказує позивач, в низці заяв, які долучені до матеріалів справ №15/81, №15/81(910/390/24), №910/7700/19, містяться неправдиві твердження про те, що кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик» є громадяни рф.

Так, у заяві ТОВ «Вардингс» на адресу ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 11.07.2024 (вх.№1100096642 від 12.07.2024) відповідач зазначив: «Отже, на сьогоднішній день кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ «Енергетичний Завод «Енергетик» є 2 громадянина російської федерації». «При детальному аналізі щодо вказаних вище осіб було також встановлено, що вони є позаштатними співробітниками ФСБ Росії (в базі паспортів Росії навпроти прізвищ цих осіб стоять відповідні прапорці, і будь-яка особа, яка спробує подивитись інформацію щодо них матиме проблеми від ФСБ). Вказана інформація може бути підтверджена службою безпеки ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі»».

Як вказує позивач, аналогічні твердження відповідача містяться також у його заяві до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №15/81, клопотанні до господарського суду м. Києва від 09.09.2024 про долучення доказів у справі №910/7700/19 та клопотанні до господарського суду м. Києва від 10.02.2025 у цій же справі.

Також, в клопотанні про долучення доказів, поданому відповідачем до господарського суду м. Києва 08.01.2025 у справі №910/7700/19, зазначено: «При підготовці до розгляду справи були встановлені обставини, що кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ «Енергетичний Завод «Енергетик» є ОСОБА_2 (громадяни російської федерації) та ОСОБА_3 (громадяни російської федерації)».

В апеляційній скарзі ТОВ «Вардингс» на рішення господарського суду м.Києва від 11.02.2025 у справі № 910/7700/19 містяться такі твердження відповідача:

«Отже, на сьогоднішній день кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ ««Енергетичний Завод «Енергетик» є 2 громадянина російської федерації».

«При детальному аналізі щодо вказаних вище осіб було також встановлено, що вони є позаштатними співробітниками ФСБ росії (в базі паспортів росії навпроти прізвищ цих осіб стоять відповідні прапорці, і будь-яка особа, яка спробує подивитись інформацію щодо них матиме проблеми від ФСБ росії)».

«Окремо необхідно зазначити, що договір купівлі-продажу квартири від імені ОСОБА_2 , про який зазначено вище підписано ОСОБА_1 , яка є дружиною ОСОБА_3 . На офіційному сайті судової влади України було знайдено інформацію по справі № 320/4918/24, відповідно до якої ОСОБА_1 позивалась до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, за результатами розгляду справи було прийнято рішення про визнання протиправним рішення міграційної служби яким повернуто декларацію про відмову від громадянства росії.

В подальшому в мережі Інтернет за адресою https://mykyivregion.com.ua/news/golovustolicnoyi-dms-vyaceslava-guzya-pidozryuyut-u-prodazu-ukrayinskix-pasportiv-rosiyanamfoto-video було знайдено статтю під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де також є посилання на відео каналу МЕЖА ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказаній інформації робиться припущення, що ряд громадян росії за грошові кошти в розмірі від 100 000 - 500 000 доларів США незаконно отримують громадянство України, серед яких є ОСОБА_1 (у статті та відео помилково робиться посилання на іншу особу, яка має таке саме прізвище та проживає в тимчасово окупованому Криму). Для ТОВ «Вардингс» є незрозумілим, для чого особі, яка ніде не працює, та яка є дружиною ОСОБА_3 , який офіційно не має бізнесу на території України та не пов`язаний з ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик», якщо інформація журналістів є правдивою, сплачувати кошти в розмірі понад 100 000 доларів США за отримання громадянства України».

«Аналізуючи надані ТОВ «Вардингс» документи, та застосовуючи до відкритої інформації Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника можна припустити, що ані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (громадяни Росії), та ані ОСОБА_4 не є кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик» на 40%, а кінцевим бенефіціарним власником є ФСБ Росії».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ "Вардингс" поширює недостовірну інформації про склад бенефіціарних власників ПрАТ "Енергетик" з метою дискредитації його діяльності, оскільки у складі акціонерів і бенефіціарних власників останнього відсутні юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація та громадянин російської федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

Позиція Верховного Суду

Касаційні скарги не містять доводів та вимог в частині відмови в задоволені позову про стягнення 20 000,00 грн моральної шкоди, а тому судові рішення в цій частині не переглядаються.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частиною першою статті 94 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

За приписами частин першої, четвертої, шостої, сьомої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

При цьому за змістом частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).

Отже, право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин: 1) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; 2) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; 3) поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності; 4) поширена інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі № 910/5117/17 сформовано висновок про те, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин, підстав для задоволення позовних вимог у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи немає.

Тобто для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, інформація, яка поширена відповідачем та яку позивач просить спростувати, була викладена ТОВ "Вардингс" у поданих ним процесуальних документах у справах № 15/81, № 910/7700/19 та у адресованому на адресу ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" листі (вх. № 1100096642 від 12.07.2024), який стосується судового спору у справі № 910/7700/19.

Верховним Судом неодноразово наголошувалося, що інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів.

Вищезазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15.02.2023 у справі № 466/10577/20 від 16.03.2026 у справі №711/9266/23, від 23.06.2022 у справі №689/418/21.

Апеляційний господарський суд встановив, що доводи відповідача, викладені у заяві від 04.06.2024 у справі № 15/81, направлених на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, були подані ТОВ «Вардингс», як учасником справи № 15/81 під час перегляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023.

Тобто, подача вказаної вище заяви була реалізацією ТОВ «Вардингс» свого процесуального права на подачу пояснень, які стосувались перегляду у касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції.

Так, за результатом розгляду вказаної вище касаційної скарги Верховним Судом була ухвалена відповідна постанова від 27.06.2024 у справі № 15/81.

Таким чином, відповідні доводи відповідача, викладені у заяві від 04.06.2024, поданої на стадії касаційного перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 у справі 15/81, були предметом перегляду касаційної інстанції та оцінювались останнім при ухваленні судового рішення.

Інформація, викладена ТОВ «Вардингс» у поданих в справі № 910/7700/19 клопотаннях про долучення доказів від 09.09.2024, від 08.01.2025 та від 10.02.2025, в апеляційній скарзі на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2025, зводиться до висловлення відповідачем своєї правової позиції за поданим позовом, що було предметом оцінки як господарського суду міста Києва при ухвалені рішення від 11.02.2025, так і предметом оцінки Північного апеляційного господарського суду при ухвалені постанови за результатом розгляду апеляційної скарги ТОВ «Вардингс» на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі 910/7700/19.

Також апеляційний господарський суд встановив, що інформація, адресована ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" в листі (вх. № 1100096642 від 12.07.2024) також стосувалась судового спору у справі № 910/7700/19, учасниками якого є ТОВ «Вардингс» (позивач) та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик» (відповідачі). Більше того, вказаний лист був залучений в якості доказу у справі № 910/7700/19, оскільки як вбачається із поданого ТОВ «Вардингс» клопотання про долучення доказів від 08.01.2025, останній просив долучити зазначений лист від 12.07.2024, направлений на адресу ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі", до матеріалів справи.

Тобто, відповідний лист був доказом у справі № 910/7700/19, інформація щодо якого оцінювалась судами під час ухвалення судових рішень.

Таким чином, як встановлено апеляційним господарським судом, вся інформація, яку позивач просить спростувати у даній справі, була надана відповідачем в якості викладення своєї правової позиції у межах справ № 910/7700/19, № 15/81 шляхом подачі відповідних заяв, клопотань та доказів.

Вказана у відповідних клопотаннях, заявах та листах інформація стосувалась предмету, підстав заявлених позовів і наданих доказів, була досліджена судами та відповідним доводам і доказам відповідача була надана правова оцінка при ухваленні судових рішень у справах № 910/7700/19 та № 15/81.

Верховний Суд звертає увагу, що подання відповідних заяв, клопотань та скарг під час розгляду справи у суді є процесуальною дією учасника справи.

Апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що позивач у даній справі фактично ініціює повторну оцінку судом доказів та позиції відповідача, які були надані останнім у межах вже розглянутих справ № 910/7700/19 та № 15/81, що не допускається з огляду на передбачений процесуальним законодавством спеціальний порядок дослідження та оцінки наданих доказів і пояснень сторін під час розгляду справи по суті спору.

А тому, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що інформація, яку позивач просить визнати недостовірною, стосувалась підстав, предмету позову та поданих доказів у межах справ № 910/7700/19 та № 15/81, яким судами була надана правова оцінка при ухваленні рішень, що не може бути підставою для захисту ділової репутації позивача у даному випадку.

Таким чином, з викладених вище підстав, Верховний Суд погоджується з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Посилання позивача у касаційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.11.2019 у справі №904/4494/18 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.10.2023 №756/10624/21 Суд відхиляє, оскільки вони є нерелевантними до відносин у даній справі з огляду на те, що у справі №904/4494/18 судами було встановлено факт поширення недостовірної інформації на телебаченні, а у справі №756/10624/21 позивач просив визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, публічно поширену в мережі Інтернет.

Крім того, Суд також не може взяти до уваги посилання позивача на неврахування судом постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 №1, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанова Пленуму Верховного Суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

Отже, наведена позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду.

Як вбачається з касаційної скарги відповідача, він підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, також обґрунтовує посиланням на висновки, які викладені у п. 6.31, 6.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, а саме: « 6.31. Відповідно до статей 94 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

6.32. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.»

Верховний Суд повторно звертає увагу, що у справі №904/4494/18 суди встановили склад правопорушення в діях відповідача, в тому числі факт поширення інформації. Тоді як у справі, що переглядається суд апеляційної встановив, що позивач просить визнати недостовірною інформацію, яка була надана відповідачем в якості викладення своєї правової позиції у межах судових справ шляхом подачі відповідних заяв, клопотань та доказів.

Таким чином, наведена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду з огляду на те, що постанова від 12.11.2019 у справі №904/4494/18 є нерелевантною до спірних правовідносин.

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції у справі що переглядається, не досліджував питання хто є кінцевим бенефіціарним власником позивача, оскільки ці доводи досліджуються в ході розгляду іншої справи, про що обґрунтовано зазначено апеляційним судом, а тому у даному випадку суд не застосовував і не мав застосовувати положення постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методології визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника». З огляду на це у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо застосування положень вказаної постанови Кабінету Міністрів України.

Враховуючи, що за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судом апеляційної інстанції зазначених скаржником норм під час ухвалення оскаржуваної постанови, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, наведена відповідачем у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування судового рішення. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відповідача в цій частині також відхиляються Верховним Судом.

Посилання відповідача в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, про пов?язаність суддів господарського суду міста Києва з громадянами російської федерації та можливий зв?язок судді не береться судом до уваги, оскільки питання про відвід судді ОСОБА_8 розглядалось господарським судом міста Києва і у задоволенні відповідної заяви було відмовлено.

При цьому суд звертає увагу, що постановою апеляційного господарського суду скасовано рішення місцевого господарського суду, а тому аргументи скаржника щодо порушень господарського суду першої інстанції не беруться Судом до уваги.

Зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що суд апеляційної інстанції надав оцінку обставинам та наданим сторонами доказам в сукупності за правилами статті 86 ГПК України та встановив істотні для даної справи обставини, які входять до предмета доказування у даному спорі.

Також Суд звертає увагу, що клопотання відповідача про витребування доказів було розглянуто апеляційним господарським судом, та відмовлено в його задоволенні з огляду на те, що апелянтом не було обґрунтовано, яким чином витребувані докази можуть підтвердити обставини, на які сторони посилаються в якості своїх пояснень та заперечень, з огляду на предмет спору - спростування поширеної недостовірної інформації.

Отже, наведені відповідачем підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови цих підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Звертаючись із касаційними скаргами, скаржники не спростували наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довели неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.

За таких обставин, доводи касаційних скарг не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.

З огляду на те, що касаційні скарги задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд